Квиток на концерт у Києві сьогодні можуть купити за півтора місяця до події — або в останній тиждень. Вечірка, яка колись починалася вночі, нині стартує о 18:30 через комендантську годину. Маленький клуб може дозволити собі експеримент із новим артистом, але навіть там помилка коштує дорого. А музиканту вже недостатньо написати хорошу музику: паралельно він має розумітися на промо, візуальній комунікації, дистрибуції й побудові власної спільноти.
За роки повномасштабної війни концертне життя Києва не просто адаптувалося до повітряних тривог, блекаутів, кадрового дефіциту й комендантської години. Разом із цим змінилися роль клубів і малих сцен, поведінка аудиторії, шлях нового артиста до слухача і значення музичних спільнот.
Pulse of Kyiv поговорив із учасниками музичного ком’юніті FUSION JAMS, гуртом Hyphen Dash та Анастасією Вагановою — викладачкою Breda University of Applied Sciences і членкинею консультативної ради з музичного програмування Pepper’s Club та Caribbean Club, про те, що сьогодні потрібно, аби концерт відбувся, артист знайшов слухача, а майданчик пережив ще один непередбачуваний сезон.
Стабільність стала розкішшю
Pepper’s Club відновив роботу у травні 2022 року. Анастасія Ваганова згадує, що тоді команда шукала музикантів, готових виступати заради зборів для ЗСУ, і багато хто погоджувався грати на благодійних умовах. Відтоді і Pepper’s, і Caribbean Club спрямовують частину коштів із кожного концерту на допомогу війську, а самі події, за словами Ваганової, дають людям кілька годин, щоб перевести подих після тривожних ночей.
Нестабільність обидва майданчики переживають по-різному. Під час перших блекаутів Caribbean мав генератор, тому люди могли прийти на концерт і зарядити телефони, тоді як Pepper’s без резервного живлення працювати було складніше. До цього додається нестача персоналу та непередбачуваність продажів квитків.
«Планувати щось наперед під час війни нереально, і водночас це відбувається», — говорить Ваганова.
Так, квитки на концерт Олександра Положинського та «Трьох Троянд» у Caribbean почали купувати за півтора місяця після анонсу, тоді як у Pepper’s, який працює майже щодня, відвідувачі частіше можуть вирішувати ближче до події.
Змінився і графік клубів. Caribbean, який раніше працював як нічний клуб, через комендантську годину переніс вечірки на ранній вечір — диско-паті можуть починатися о 18:30. З’явилися й денні формати, зокрема суботні вистави «Чорного Квадрату» о 15:00.
Продажів квитків недостатньо, щоб утримувати клуб: концертна програма має працювати разом із кухнею та баром. За словами Ваганової, жоден із майданчиків «не витримав би й тижня» лише на квитках — вона називає це кризовим режимом виживання під час війни.
«Якщо шукати образ, я б порівняла це з літаком у зоні турбулентності. Головне — не панікувати і втримати курс: ніхто не знає, скільки вона триватиме, але екіпаж має довести літак до аеропорту. Керування зараз — це витримка і креативність, а не політ на автопілоті», — говорить Ваганова.
Хорошої музики недостатньо
Проблема є й з іншого боку сцени. У спільноті FUSION JAMS кажуть: знайти сильного музиканта сьогодні простіше, ніж сформувати для нього аудиторію.
«Сьогодні недостатньо просто бути сильним музикантом, треба ще бути трошки продюсером, трошки SMM, PR, маркетинг і ще в дистрибуції розбиратись — і це все одно не означає, що вийде знайти своїх слухачів».
Особливо гостро це відчувається в роботі з імпровізаційною музикою — напрямом, навколо якого FUSION JAMS і починав будувати свою спільноту. Спершу команді бракувало сучасного джему й платформи для нетворкінгу музикантів, потім — місця для слухачів, власного лейблу, освітніх форматів і live-шоу. Так навколо джем-сесій поступово виросла ціла інфраструктура.
Про схожу проблему говорять і Hyphen Dash. Фронтмен гурту Мишко Бірченко каже, що просто випустити музику й чекати, поки її знайдуть, сьогодні вже недостатньо: артисту потрібно паралельно вибудовувати власний світ і спосіб комунікації з аудиторією.
«Створення музики має відбуватися в нерозривній склейці з трансляцією світогляду артиста. І особливо важливо зараз транслювати разом зі своєю музикою і твій візуальний смак».
Це не обов’язково мають бути кліпи: Мишко говорить про відео, зняті на найдешевшу цифрову камеру, обкладинки чи серії зображень, які занурюють слухача у світ артиста.
Євген із Hyphen Dash називає ще одну проблему — баланс між творчістю та її просуванням. За його словами, в Україні досі немає надійної траєкторії розвитку музичного гурту, тому багато рішень незалежні артисти змушені перевіряти на власному досвіді.
«У багатьох рішеннях та підходах ми вчимося на власному досвіді і помилках, самостійно формуючи цей шлях».
Саме в таких умовах спільнота стає для музиканта чимось більшим, ніж просто набором професійних контактів.
Спільнота як частина інфраструктури
Історія Hyphen Dash тісно пов’язана з FUSION JAMS. Музиканти кажуть, що спільнота розвивалася разом із ними й дала можливість одразу тестувати власну музику на живій аудиторії.
У FUSION JAMS своєю чергою говорять, що під час війни роль такої спільноти стала ще важливішою.
«Війна — це час, коли найбільш важлива згуртованість та підтримка людей. Спільнота це дає, вона об’єднує і створює нове».
Команда намагається створювати середовище, де музиканту не страшно попросити про допомогу, познайомитися з іншими артистами чи знайти людей, з якими згодом можна створити власний гурт.
Але зі зростанням FUSION JAMS виникла інша проблема: на частині великих джемів новачкам стало складніше наважитися вийти на сцену.
«Коли ти тільки починаєш, на деяких наших джемах може бути банально страшно виступати».
Тому команда повернула регулярні камерні джеми, де нові музиканти можуть грати разом із досвідченішими й вчитися культурі імпровізації. Зараз такі зустрічі проходять раз на два тижні.
Чому місту потрібні маленькі сцени
Одну з відмінностей між українською та європейською концертними індустріями Hyphen Dash особливо помічають під час закордонних виступів. За словами Мишка, у Європі значно більше невеликих майданчиків, де артисти можуть тестувати музику й розвиватися з меншим фінансовим ризиком. Водночас навіть частина малих залів там має краще технічне оснащення, а культура загалом отримує більше системної підтримки.
В Україні ринок менш перенасичений, тому новому артисту інколи легше привернути увагу.
«Для прикладу, в Берліні, де ми з 2022 року виступали дуже багато разів, кожного дня відбувається просто купа подій, купа джемів, купа концертів у різних стилях, які вже мають свою сталу аудиторію. І там, щоби отримати увагу та залучити своїх людей, тобі треба зробити набагато більше в плані комунікації, аніж в Україні», — говорить Мишко.
У Pepper’s камерний формат теж використовують для експериментів: тут можна спробувати акустичну програму, незвичний склад, спільний виступ артистів, які раніше не грали разом, або запросити виконавця без усталеної аудиторії. Але навіть у такому форматі помилка сьогодні обходиться дорого.
«Музичне програмування — це аналіз даних, любов до музики, віра в потенціал і трохи гемблінгу. Під час війни ми не можемо діяти так вільно, як раніше, тож програмуємо переважно зрозумілі проєкти», — говорить Анастасія Ваганова.
Один із експериментів Pepper’s — «Inside the Music: Brunch Edition» із Павлом Шильком, сімейний музичний бранч із розповідями про історію музичних напрямів і живими виступами. За словами Ваганової, формат поки не став економічно успішним, хоча команда вважає його програмою, яку варто продовжувати.
Від 50 людей до кількох тисяч
Мала й велика сцени не обов’язково існують окремо: камерний майданчик може стати для артиста першим кроком до значно більшої аудиторії.
Анастасія Ваганова наводить приклад Schmalgauzen. Близько п’яти років тому один із перших сольних концертів гурту в Pepper’s зібрав приблизно 50 людей, а згодом два роки поспіль музиканти робили по п’ять-шість sold out у Caribbean Club — загалом близько 3000 проданих квитків.
Водночас вибір майданчика залежить не тільки від популярності артиста, а й від самої програми. Один і той самий гурт може зіграти рок-концерт у Pepper’s, а із симфонічною програмою вийти на сцену Caribbean.
На великому майданчику ціна експерименту вища: до нього додаються витрати на оренду, техніку й промо, тому тут частіше обирають перевірені формати.
FUSION JAMS, однак, продовжує експериментувати і з великими шоу, будуючи їх навколо довіри аудиторії до самої спільноти й формату.
«Дуже радіємо, що нам вдалось зібрати біля себе так багато класних людей, які довіряють нашому вибору і йдуть на ризик разом з нами».
Для команди великі майданчики означають більшу відповідальність, але водночас дають більше можливостей для експериментів. При цьому у FUSION JAMS однаково цінують і камерний джем у дворику «Каштана», і велике шоу в цирку.
«Часто у фіналі настає момент, де люди самі починають робити магію. Встають з місць, танцюють біля сцени або навіть виходять на сцену і танцюють разом з музикантами».
Аудиторія, яка почала більше підтримувати своє
У FUSION JAMS кажуть, що основне зростання спільноти припало саме на роки повномасштабного вторгнення. Паралельно команда помітила, що українці стали уважніше ставитися до власної культури, і це дало проєкту додаткову мотивацію розвиватися.
«Ми відчуваємо, що ми потрібні, відчуваємо, що поступово відходить меншовартість перед будь-якою іншою країною і люди починають підтримувати наших творців, як ніколи раніше».
Разом із цим змінилася й роль самих концертів. У FUSION JAMS вважають, що культурні події сьогодні мають мати благодійну складову. За словами команди, разом з аудиторією вони вже зібрали понад 6 мільйонів гривень на підтримку війська.
Для Caribbean Club і Pepper’s Club благодійність також стала постійною частиною роботи: частину коштів із кожного концерту майданчики спрямовують на допомогу ЗСУ.
Для Hyphen Dash виступи після 2022 року теж набули іншої ваги. Мишко говорить, що концерти стали емоційнішими, а можливість грати свою музику — способом заявляти про присутність української культури.
«Коли ти маєш шанс зіграти свою музику — і для наших слухачів, і для закордонних слухачів, — це свого роду маніфест існування української культури, існування нас як митців».
За кордоном до цього додається ще одна зміна: після 2022 року українські музиканти отримали більше можливостей виходити на міжнародні сцени.
Між фестивальним запрошенням і міжнародною кар’єрою
Після 2022 року Hyphen Dash отримали більше можливостей виступати на міжнародних фестивалях і шоукейсах. Мишко говорить, що гурт використовував ці виступи і як можливість говорити про війну та важливість підтримки України.
Водночас більша увага до українських артистів не означає автоматичної міжнародної кар’єри. Поліна Майборода з Hyphen Dash говорить, що українським виконавцям зараз справді простіше потрапити на закордонний фестиваль, але саме по собі таке запрошення ще не гарантує подальшого успіху.
«Стабільну міжнародну кар’єру можна побудувати тільки якщо продукт унікальний і може чимось зацікавити або здивувати закордонного глядача і не є копією вже якогось існуючого артиста чи колективу. Ще дуже важливо, щоб була професійна команда».
Євген Пугачов із Hyphen Dash звертає увагу й на те, що українська сцена сьогодні має досвід, якого неможливо відокремити від війни. За його словами, навіть там, де воєнний контекст не проявляється в мистецтві буквально, пережиті останніми роками події впливають на творчість українських артистів.
«Через війну у наших митців та артистів зараз є безпрецедентна кількість внутрішнього конфлікту та екзистенції в їх творчості, навіть без очевидних проявів військового контексту в самій творчості. Тож, незважаючи на численні безпекові, гуманітарні або фінансові виклики, криза сенсів нам не загрожує».
Що доведеться будувати після війни
Попри нові спільноти, майданчики й формати, Мишко з Hyphen Dash вважає, що українській музичній індустрії досі бракує цілісної системи.
«Якщо ми порівнюємо українську музичну індустрію з музичною індустрією, якою вона має бути, то української музичної індустрії не існує».
За його словами, їй потрібен «чесний, прозорий, зрозумілий розвиток за якісними рольовими моделями» та інституційна система, у якій кожен учасник має своє місце й можливість розвиватися.
Поки частину цих функцій беруть на себе самі артисти, клуби й музичні спільноти: створюють майданчики для нових музикантів, запускають лейбли, шукають нові концертні формати й будують власні зв’язки з аудиторією.
А стабільність у цій системі дедалі менше означає, що нічого не змінюється. Як говорить Анастасія Ваганова, навпаки: щоб залишатися стабільним, сьогодні треба весь час адаптуватися.
Фото надані героями статті
