До Києва знову прийшла весна — після важкої і виснажливої для України зими. На тлі втрат, обстрілів і щоденної тривоги навіть звична зміна сезону в місті сприймається інакше. Та чи приносить ця весна киянам бодай трохи полегшення?
Майдан Незалежності: де сьогодні особливо відчувається пульс Києва
Тепер Майдан — це не лише місце зустрічей і прогулянок, а і простір пам’яті. Клумби тут заповнені меморіалами на честь загиблих у війні. Проте сонце все одно сяє над Майданом. Життя навколо триває: хтось усміхається, хтось затримується, щоби подивитися на центр міста з пагорбів, хтось поспішає на концерт у МЦКМ. У цьому контрасті особливо гостро відчувається теперішній Київ.
Журналістка Аня, яка чекає подругу, зізнається, що цієї зими впала в найтяжчу депресію у своєму житті, і тільки весна дивним чином змогла її розвіяти:
«Я завжди погано переношу зиму. Але цього року світла могло не бути й кілька діб. А я фрілансерка: не маю офісу з генераторами й зарплату отримую тільки за результат. Про вибухи і тривоги просто вже мовчу… Але найгірше: у мене не те, що не було сил збирати ноутбук, щоб у жорстко-морозній темряві шукати Пункти незламності, а і просто писати, коли світло є. Я лікувалася з психіатром, але було важко, бо один із його вироків — тривожно-депресивне виснаження, яке потребує відпочинку. З вашими показниками в Бельгії кладуть на стаціонар класу «5-зірковий готель», — казав він мені, — працювати не бажано. Але я працювала, якось зменшивши до себе перфекціоністські вимоги. І пережила зиму. З весною — навіть депресія з тяжкої перейшла до майже легкої при тій же терапії: зараз я прокидаюсь у променях ніжного сонця і маю натхнення працювати та навіть запускати нові нетривіальні проєкти, і навіть насолоджуватись новою весною в Києві… Думаю, урешті-решт усе одно Добро завжди переможе зло!».
Весна як психологічний ресурс
Лікар-психолог та психотерапевт, керівник Центру ментального здоров’я при КНП «КМЦРПМ», засновник психологічного центру Psy Time Богдан Власов пояснює, що сезонність насправді впливає на наш психоемоційний стан на фізіологічному, сенсорному та суб’єктивному рівні. А тим паче сезон зими у воєнному Києві:
«Наші відчуття притуплені, заморожені, менше світла та руху, короткий день, сірість та безбарвність середовища, холод, психологічна атмосфера середовища, обстріли, новини, акцент на найскладніший зимі в історії України тощо налаштували наше тіло та психіку в режим виживання. Побічний же ефект емоційної замороженості — це коли разом із тривогою, пригніченістю і напругою часто приглушуються приємні емоції: інтерес, радість чи відчуття себе. Ми часто продовжуємо вимагати від себе тієї ж продуктивності! І тоді виникає внутрішній конфлікт — між реальним станом виснаження і очікуванням вивезти це».
Зате весняний Київ, на думку експерта, сам по собі може бути психологічним ресурсом:
«Місто оживає після зими, з’являється рух людей, звуки й запахи весни, перші світлі прогулянки на вулиці. Це створює відчуття, що життя триває і є місце для власного простору та внутрішніх сенсів. Навесні повертається життя: ми впоралися, «люта зима» змінюється на березень, сонце гріє тепліше та прибирає льодове та сніжне покриття вулиць, настає весняне рівнодення і тривалість дня стає довшою. У наших реаліях це відчувається ще сильніше».
Війна проти весни
Піднімаєшся трішки вище — Алея небесної сотні. Десятки фотографій світлих облич тих, які загинули тут напередодні війни, першими виявивши спротив загарбницько-тоталітарним союзам із росією.
Офіцер ЦВС 110 ОМБр Віктор Грисюк «відстояв» і той Майдан, і перший 2004-го. А цю весну зустрів, воюючи за територіальну цілісність України на Запорізькому напрямку.
«Війна триває незалежно від сезону — у неї немає вихідних чи свят. Так, тепла пора року краща за морози, які теж додавали труднощів: людям треба було думати, як не захворіти, як зігрітися і як зберегти тепло. Але й весна має дві сторони. «Зеленка» дає нашим додаткове маскування, водночас ускладнює виявлення ворога, евакуацію поранених і логістику, особливо наземними роботизованими комплексами. Тому все залежить від багатьох факторів і від того, наскільки швидко ми можемо адаптуватися».
Та навіть на передовій він намагається ловити щастя від весни в кожному моменті:
«Зелені стає більше, частіше є можливість ловити сонце на обличчя, дихати стає вільніше й хочеться вірити в краще».
Але вже не перший рік Віктор мріє просто прогулятись вулицями Києва в будь-яку погоду:
«Серце держави, нашу столицю, я завжди згадую з трепетом у серці. Я не корінний киянин, а волинянин, однак у Києві прожив кілька років і завжди сюди повертався з натхненням. Адже це величне місто з історією та неймовірно потужною культурою. Моя весна в Києві — це прогулянки по Пейзажній алеї, відвідування круків на Рейтарській, зустрічі з друзями на Русанівці… Сподіваюсь ще буде багато можливостей у майбутньому насолоджуватись двориками столиці та купою цікавих подій у мирному Києві. Але найголовніше — це не місця, а люди. Тому хочу, щоби більше моїх друзів залишилось живими й ми могли б гуляти у вільному Києві — ось це головна моя мрія».
Якщо пройти далі від Майдану до Михайлівської площі, там і досі стоїть розтрощена російська техніка, яка мала йти на Київ, але так і не змогла його захопити. Війна, втім, нікуди не зникла: місто й далі живе під загрозою повітряних атак. Люди приходять сюди мовчки, рідко погоджуються говорити, залишають квіти й короткі написи — як знак пам’яті, болю і люті.
Так, зима закінчилась — і душевно стало легше, але ООН у звіті від 24 березня 2026 року констатує, що російські атаки по Україні не вщухають, а знову посилюються. Щомісяця росія застосовує понад 5 тисяч безпілотників і регулярно завдає ракетних ударів. Лише з 19 березня, за даними організації, загинули щонайменше 25 цивільних, ще понад 130 людей, серед них діти, були поранені.
Фото: Роман Чигринець
